Про правильний погляд
Перебуваючи в Саватті… Тоді до Благословенного підійшов шановний Каччаяна Готта, і, підійшовши, вклонившись, сів збоку. Сидячи там, він звернувся до Благословенного: «Буддо, кажуть: „Правильний погляд, правильний погляд“. У якій мірі існує правильний погляд?»
«Загалом, Каччаяно, цей світ спирається на (має за об’єкт) полярність — існування та неіснування. Але коли людина бачить виникнення світу таким, яким воно є насправді, з правильним розрізненням, то «неіснування» стосовно світу їй не спадає на думку. Коли людина бачить припинення світу таким, яким воно є насправді, з правильним розрізненням, то «існування» стосовно світу їй не спадає на думку.
«Загалом, Каччаяно, цей світ перебуває в рабстві прив’язаностей, чіплянь (підстав для існування) та упереджень. Але така людина не вплутується в ці прив’язаності, чіпляння, фіксації свідомості, упередження чи одержимості й не чіпляється за них; вона також не зосереджується на «моєму «я»». У неї немає ніякої невизначеності чи сумніву в тому, що просто страждання, коли виникає, то виникає; страждання, коли зникає, то зникає. У цьому його знання є незалежним від інших. Саме в цьому, Каччаяно, полягає правильний погляд.
«Усе існує»: це одна крайність. «Нічого не існує»: це друга крайність. Уникаючи цих двох крайнощів, Татхагата вчить Дхамми шляхом середини: з невігластва як необхідної умови виникають утворення. З утворень як необхідної умови виникає свідомість. Зі свідомості як необхідної умови виникають ім’я та форма. З імені та форми як необхідної умови виникають шість органів чуття. З шести органів чуття як необхідної умови виникає контакт. З контакту як необхідної умови виникає відчуття. З відчуття як необхідної умови виникає жадання. З жадання як необхідної умови виникає прив’язаність/підтримка. З прив’язаності/підтримки як необхідної умови виникає становлення. Зі становлення як необхідної умови виникає народження. З народження як необхідної умови виникають старіння та смерть, смуток, плач, біль, страждання та відчай. Таке є походження всієї цієї маси напруги та страждання.
«Тепер із повного зникнення та припинення саме цього невігластва виникає припинення утворень. З припинення утворень виникає припинення свідомості. З припинення свідомості виникає припинення імені та форми. З припинення імені та форми виникає припинення шести органів чуття. З припинення шести органів чуття виникає припинення контакту. З припинення контакту виникає припинення відчуття. З припинення відчуття виникає припинення жаги. З припинення жаги виникає припинення прив’язаності/підтримки. З припиненням прив’язаності/підтримки настає припинення становлення. З припиненням становлення настає припинення народження. З припиненням народження припиняються старіння та смерть, смуток, плач, біль, страждання та відчай. Таке є припинення всієї цієї маси напруги та страждання».